SOS Україна

Минув майже рік від початку війни. Деякі повернулися, але багато біженців залишаються в регіоні. Вони мають роботу, житло, навчаються, вживаються із сусідами та новими друзями, чекаючи на завершення війни та захищаючи свої родини.

Майже через рік після початку війни в Україні прийом біженців продовжує об’єднувати португальців і стоїть у щоденниках політичних лідерів та громадських активістів. Жорстокість конфлікту робить щоденні військові зведення. Зруйновані міста і вбиті невинні люди заповнюють повідомлення ЗМІ. Солідарність і захист людських цінностей характеризують відносини між португальцями та українцями. Втома від війни, можливо, охолодила емоційний прояв солідарності, але вона не стерла зусилля захистити Україну і людей, які тікають з територій, що знаходяться під загрозою. Після нещодавнього закриття притулку для біженців в Естадіо-де-Лейрія, цього тижня ми вирушили на пошуки цих громадян, щоб дізнатися, чим вони займаються щодня і як живуть у години миру та надії. Cеред нас є поширене відчуття: всі вийшли з війни, але війна не вийшла ні з кого. На відстані тисяч кілометрів, думаючи про своїх друзів і родичів, які воюють на фронтах, ці жінки і діти (чоловіки залишилися вдома) вже стали трохи португальцями. Процеси адаптації привели молодь до школи, а дорослих до нових робочих місць, у багатьох випадках заповнюючи порожні місця через дефіцит робочої сили. Їхня висока кваліфікація мало або зовсім не придатна для низькокваліфікованих робіт, які більшість з них виконує. Це виклик, на який досі немає відповіді. Скористатися їхніми знаннями та досвідом може стати можливістю для підприємців, які відкрили двері своїх компаній для них. Визнання курсів і сертифікатів повинні бути в центрі уваги інклюзивних програм, що дозволить українцям професійно реалізуватися і сприятиме розвитку країни. Бажаю їм успіхів. Франсішко Ребелу душ Сантуш Директор

Колишня семінарія в Олівалі (Olival) стане першим в Європі центром прийому та реабілітації українських військових, які були поранені на війні Росії проти України.

Фестиваль цього року відновлює допандемійний модель, відкриваючи двері для публіки для 12 концертів

Товари відправлялися в міста Харків, Суми, Київ та Вінниця.

З 27 липня по 10 серпня в Обідуші та Кальдас-да-Раїньа відбулося 12 концертів піаністів.

Українська громада дебютує з невеликим ларьком на святі FIABA, щоб допомогти солдатам у війні проти російської окупанської армії. Ларьок відкрився у середу, 15 червня.

Серед сотень переселенців, які вже прибули в регіон є успішні сценарії, а також невдачі з інтеграції.

Темою цьогорічного видання були солідарність і мир.

Виїзд запланований на цю неділю о 9 ранку.

У проповіді міжнародного ювілейного паломництва президент святкування, архієпископ Едгар Пенья Парра, говорив про мир в Україні. Наприкінці урочистості, у зверненні до віруючих говорив про закінчення війни в Україні і єпископ Лейрії-Фатими Дон Жозе Орнелас.

Образ був надісланий в українське місто 17 березня.

Солідарні «прогулянки з собаками» TOBIACÃO відбуваються щоп’ятниці в Лейрії. Зібрані у березні пожертви йшли на тварин, які постраждали від війни в Україні.

Подалі від війни та близьких переселенці відзначали Великдень у Реболарії, м.Баталія. РЕГІОН ЛЕЙРІЯ супроводжував обід, який служив розрадою багатьом.

Цю акцію очолювала Парафіяльна Рада міста Аррабал (Arrabal) в партнерстві з Мерією Лейрії.

Вечірка «Festa das Chouriça» в Ріба д’Авеш запрошує в неділю, 24 квітня, символічний прояв солідарності з Україною.

Піца, створена за допомогою української пари, яка проживає в регіоні, є новою пропозицією закладу, де можна скуштувати в квітні

Місто знаходиться неподалік від Києва. Про масштаби розрухи стало відомо після відходу російських військ.

Щонеділі понад 100 українців відправляються на літургію до Церкви Матріш-да-Баталья. У каплиці Байру-даш-Альмоіняш, що в Лейрії, місця також заповнені. У ці дні віра допомагає полегшити біль

Мотивації та ставлення біженців та іммігрантів є різними і створюють різні проблеми, хоча обидві ситуації вимагають комплексного занепокоєння.